Саме так: вчорашні суперники – команди «Центр», «Північний» та «Ювілейний» – відтепер є однією командою, яка представлятиме Рівне на столичному майдані Незалежності. Таке рішення прийняло високоповажне журі, яке було повністю укомплектоване представниками телеканалу «Інтер». Були щоденні виснажливі тренування. Вони підбадьорювали себе речівками на зразок таких: «Команда “Північний” танцює драйвово. Танцюй разом з нами, і буде все кльово». Або: «Хто не танцює, той повне ледащо. Команда “Північний” танцює найкраще».

Відколи почались тренування «Майденсу», здавалось, що танцями живе все місто. Хто не танцював сам, той вболівав за дітей та внуків. Тому, коли 26 червня на День молоді настав час «Ч», здавалося, що в Рівному не залишилось людини, яка б не прийшла на майдан вболівати за команду свого району. Найбільші відчайдухи, щоб усе бачити, видряпалися навіть на постамент пам’ятника Шевченку і якимось дивом там чипіли протягом усього виступу. Інші їм тихо заздрили і шкодували, що наш багатостраждальний стадіон так довго ремонтується, адже це був би ідеальний варіант усе побачити, щоб танцюристи виступали на полі,а глядачі розсілися б на трибунах.Але, як кажуть, що маємо, те маємо. Добре, що міська влада подбала, аби виступи «Майденсу», зняті згори, транслювалися в режимі реального часу на великий екран на площі. Отже, хто, затертий у щільному натовпі подалі від чотирикутника, виділеного в центрі для танцюристів, їх не бачив наживо, той спостерігав за танцями на екрані. Це були сповнені піднесених і драматичних емоцій півгодини, які здалися вічністю. Центр вийшов у чотирьох кольорах, «Північний» був жовто-синім, а «Ювілейний» – чорно-білим. Танцюристи були різнокаліберні за віком – від п’яти до п’ятдесяти років, за соціальним статусом (від школярів до викладачів) і рівнем підготовки (дехто вперше затанцював на «Майденсі»), зате єдині в бажанні виграти. Коли «інтерівці» оголосили вердикт, «Центр» і «Північний» похнюпилися, а «Ювілейний» заверещав і застрибав та й узявся підкидати свого хореографа Ларису Маркевич. Журі, в якому було всього три чоловіка, – керівник проекту «Майденс» Олександра Касперська, шеф-редактор цього проекту Катерина Андрієнко та продюсер Андрій Пушкарьов, між якими не було єдності, бо таки жіноча частина схилялась до того, щоб віддати перемогу «Північному», відразу після основного підсумку оголосили додатковий. Він гласив, що всі три команди настільки хороші, що Київ хоче бачити всі, отже, на «Майданс» до столиці запрошують об’єднану команду Рівного. Що тут почалось! Здавалося, що команди тільки цього й чекали. Без жодної режисури танцюристи у футболках усіх кольорів злилися в один величезний гурт, який радів і підскакував так, що налякані цим галасом хмари, готові виплюнути дощ на голови святкуючих людей, порозбігалися геть. Отак би й нашим політикам об`єднатись незалежно від їхніх політичних кольорів, подумалося тоді.

Міський голова Рівного Володимир Хомко нагородив хореографів, які так здорово підготували команди до «Майденсу», а команді «Ювілейного» запропонував придумати, який би вона хотіла для свого мікрорайону подарунок тисяч так до ста.За лаштунками я розпитала про враження у столичної гості Олександри Касперської. «Я в шоці, – сказала вона. – Не сподівалася побачити тут такий високий рівень. Люди потратили величезний шматок свого життя не заради грошей чи слави, а для того, що спільно зайнятися танцями. Це вперше, коли нас об’єднала не політика чи якийсь негативізм».

Людмила МОШНЯГА газета “7 днів”