Заслужений працівник культури України Олена ПРИСЯЖНЕНКО: «Я працюю над собою щодня!..»
Прекрасна мама, чудова дружина, мудрий наставник, професійний хореограф – усе це про одну жінку, керівника народного ансамблю сучасного танцю «Сузір’я Едельвейс» Олену ПРИСЯЖНЕНКО. Та й це ще не все! Адже нещодавно Олена отримала звання Заслуженого працівника культури України.
Указ про нагородження рівненського хореографа почесною відзнакою 18 травня підписав Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ:
«УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 284/2013
Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва
За вагомий особистий внесок у розвиток національної культури, багаторічну творчу діяльність, високу професійну майстерність постановляю:
присвоїти почесне звання
«ЗАСЛУЖЕНИЙ ПРАЦІВНИК КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ»
Присяжненко Олені Сергіївні – керівникові народного ансамблю сучасного танцю «Сузір’я Едельвейс» комунального закладу «Рівненський міський палац культури» Рівненської міської ради
Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ
18 травня 2013 року»
Щиро радіємо за Олену! Вітаємо і зичимо Божого благословення на десятки нових досягнень!
А читачам Порталу ogo.ua пропонуємо 8 мудрих висловлювань про життя, танець, родину від Олени ПРИСЯЖНЕНКО!
1. Танець… Яке коротке слово, а скільки в ньому змісту… Сказати, що я люблю танець – це нічого не сказати. У танці людина зливається з музикою, грає цю музику своїм тілом, говорить мовою тіла, говорить те, чого не може сказати словами! Вона відчуває яскраво, сильно, пристрасно. І все це передається публіці. Глядач розуміє це і разом з тобою сміється, радіє, любить, сумує та плаче… У танці людина відривається від землі, у танці вирує душа…
2. Навчання танцю схоже на підйом на вершину гори. На початку шляху видно тільки дерева і, звичайно, людині важко. Дехто зупиняється, але винагороду отримує лише той, хто наполегливо йде вперед. І щоближче до вершини, тим сильніше перехоплює дух від краси побаченого й відчутого. Танець вчить мене, що досконалості немає меж. І я працюю над собою щодня. Тож дякую моєму вчителю – танцю, і людині, яка мене з ним познайомила – мамі Людмилі Супонькіній. Сьогодні я із задоволенням продовжую цю естафету, даруючи можливість відчути філософію танцю своїм учням!
3. Щоразу, коли розпочинаю роботу над новою композицією, питаю себе: а що цікаво дітям, які виконуватимуть цей номер? Які почуття і образи хотіли б втілити мої вихованці?! Адже ця постановка – для них, для їх розвитку, аби вони розкривалися і вірили в свої сили. А далі – довгий процес добору музичного матеріалу, роздумів, спроб. Я працюю над новим номером скрізь: на кухні, коли готую щось смачненьке для своїх любих дітей та чоловіка, на вулиці і навіть за кермом. Я «виношую» майбутній танець, пропускаю його крізь себе. А учням обов’язково розповідаю, які емоції вони мають переживати, виконуючи кожен рух новоствореної композиції. Дуже ретельно та інтенсивно ми працюємо над технікою виконання, щоб досягти ідеальної чіткості, бездоганної синхронності. У кожній постановці – частинка мене, в мені ж – тисячі частинок дітей та наших глядачів!
Олена ПРИСЯЖНЕНКО: “Мене надихають люди!”
4. Я люблю життя і черпаю з нього натхнення. Сонце мене гріє та наповнює теплом. Вода очищає. Свіже повітря дає силу. Мене надихають люди. Мої діти, мій коханий… Мої учні та їх успіхи. Удача окриляє мене, а невдачі загартовують. Головне – жити в гармонії з собою та навколишнім світом. І натхнення обов’язково прийде…
5. Велике щастя, що близькі люди оточують мене не тільки вдома, а й на роботі. Напевно, вже всі знають: «Едельвейс» творить не одна особа, а ціла родина: наша дорога мама Людмила Супонькіна, тато Сергій Супонькін, моя сестричка Валерія та її чоловік Тарас. Але ми вже вважаємо своєю сім’єю не тільки тих, з ким маємо кровний зв’язок, а весь колектив. До того ж Олена Гопанчук тепер вже моя кума, Інна Лагнюк – дружина Тарасового брата. І продовження, впевнена, неодмінно буде. Адже найцінніше те, що ми рідні за духом. Навіть коли ми, педагоги ансамблю, збираємось разом і обговорюємо якісь робочі моменти, збоку це виглядає так, наче ми щось святкуємо. Усі щасливі, радісні, усміхнені! Ми ніколи не втомлюємось один від одного.
6. Усі діти в ансамблі надзвичайно різні, але всі – талановиті. І свій талант вони примножують важкою працею. Буває, що перед заняттям до мене підходить хтось з учнів і просить у зв’язку зі станом здоров’я дозволити йому працювати менш інтенсивно. Звісно, я даю згоду, хоча й розумію: дитина – не зможе так. І справді – у ході уроку цей учень викладається на сто відсотків, тож я сама нагадую йому, що не варто робити, наприклад, різких рухів. Вихованці ансамблю «Едельвейс» звикли все виконувати повною мірою. А, танцюючи, вони настільки захоплюються процесом, що навіть забувають про біль. Із часом наполегливість у всьому стає невід’ємною рисою їх характеру. Тож я дуже тішуся з того, що й мої двоє діток – теж активні учасники цього творчого процесу вдосконалення тіла і душі!
7. Я дуже вимоглива до себе та оточуючих. Ціную порядок в діях і думках. Моє щоденне життя минає у шаленому темпі. Я навчилась одночасно тримати дитину на руках, готувати їжу і вирішувати термінові справи по-телефону… такого в моєму житті багато… Та найскладніше зберігати при цьому рівновагу, спокій і гарний настрій. Поки що мені все вдається!..
8. Мій дім – це місце, де я відпочиваю душею. Моя сім?я – це люди, які дарують сенс життю, підтримують та надихають! Обожнюю проводити з ними час і активно відпочивати. Літом люблю сонце, взимку – сніг. Полюбляю бути біля води, в ній стільки спокою. Люблю ліс, гори. Найкращий відпочинок – на природі. Якщо ж немає можливості відпочити у традиційному значенні цього слова, то зміна діяльності – теж хороший варіант для мене. Я вірю, що наше життя творять наші думки…
Газета “ОГО”
Категорія: Новини > Відпочинок і культура
Автор: Олена ГАВРИЛЮК, фото Даші Гаврюсевої, Олександра Харвата
